„Історія мого життя є частиною історії моєї батьківщини” — оці слова з Шевченкового листа до редактора „Народного Чтения” в 1860 році як не мога краще характеризують ролю й значення Шевченка для українського народу. Як національний поет-пророк, палкий патріот і великий мистець слова він причинився більше ніж хто інший в історії української духовости до піднесення національної свідомости в масах, до скерування енерґії й зусиль української спільноти в справі здійснення ідеалу „своєї хати” — власної національної держави й до намічення шляхів розв'язки соціяльного питання.
Щодо першого Шевченковою „альфою й омегою” був революційний здвиг цілої нації:
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте,
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте —
кличе він земляків у своєму „Заповіті”.
Шевченкове „Послання” — це передвісник актів із 1918 й 1919 років, це найперший „універсал” української нації, що закликав її до будівництва „власної хати” для всіх земляків „в Україні і не в Україні сущих”.
Даючи своєму народові дороговказ на майбутнє щодо національного визволення революцій-