їзд і здавало ся, що сей чоловік, під покривкою подорожи довкола землї і глупого закладу, не мав иньшого наміру, як утечи перед аґентами анґлїйскої полїциї.
Депеша в справі Пилипа Фоґа повстала в такий спосіб:
В середу дня 9. жовтня дожидано в Суезї на одинацяту годину перед полуднем корабля „Монґолїю“, власність всхідно-індийскої Компанїї, панцирного парохода з покладом, о 2800 тонах обєму і о силї 500 коний. Сей корабель їздив заєдно з Бріндізі до Бомбаю суезким каналом і належав до найскорших кораблїв компанії, бо їхав майже все скорше, як було приписано, т. є. десять миль на годину між Бріндізі і Суезом, а 9,53 миль між Суезом а Бомбаєм.
На березї дожидала приїзду „Монґолїї“ товпа тубольцїв і чужинцїв, що з'їзджають ся до сего міста, недавного села, котре по перекопаню каналу Лєсепом має перед собою велику будучність. Не далеко від товпи проходжувало ся двох мужчин.
Один з них був анґлїйским консулярним аґентом в Суезї, котрий — мимо того, що анґлїйске правительство перед перекопанєм каналу Французом передсказувало некористь з тої справи і мимо таких же віщовань анґлїйского інжинєра Стефензона — теперь що день бачив, як анґлїйскі кораблї перепливають каналом і вкорочують собі о половину дорогу до Індий.
