— А деж лежить той Бомбай?
— В Індиях.
— В Азиї?
— Очевидно.
— До чорта! я хотїв сказати… се мене троха непокоїть… Моя закрутка!
— Яка закрутка?
— Ну, та ґазова закрутка. Я забув єї скрутити і тепер горить ґаз на мій кошт. Отже я вирахував, що за 24 годин мушу платити по два шилїнґи то зн. 6 пенсів більше, як заробляю. Тепер же, єсли подорож перетягне ся, то…
Але Фікс, здаєть ся, не розумів сего. Він вже й не слухав, а укладав собі свій плян. Француз дійшов з ним до базару. Фікс показав єму, де має купувати, пригадав, щоби не запізнив ся на „Монґолїю“ і пішов чим скорше знов до бюра консуляту.
Впевнивши ся в підозрівю, відзискав Фікс знов цїлу свою холоднокровність.
— Пане консуле, я вже певний. Се той самий чоловік. Хоче уходити за дивака, що за вісїмдесять днїв об'їзджає землю.
— Єсли так, — відповів консуль, — то се злодїй; хоче вернути до Лондона і пошити в дурнї всїх полїцаїв на обох півкулях.
— То ще покаже ся, — сказав Фікс.
— Але ви не милите ся? — запитав консуль ще раз.
— Нї.
— Длячогож сей злодїй упирав ся, щоби констатувати візою єго присутність в Суезї.
— Длячого?.. Сего не можу пояснити, але послухайте мене.
