порожьжі до 1775 р. Јак прибавка, сьуди належать пісні про Запорозців в Туречині з 1775 р. до 1828, ј про Чорноморців на Дніпрі ј на Кубані аж доси.
5. Пісні козацькі без јасного показу часу, коли вони зклались.
III. Пісні доби гајдамацькојі (XVIII ст., а надто 1768 р.)
IV. Пісні доби рекрутськојі ј крепацькојі, — котра наступила тоді, јак скасовані були козацькі порьадки на Украјіні і јак частина јіјі поступила прьамо під державу Россіјську ј Австріјську: в Подніпрьанських украјінах в 1764–1775 рр.; в Галичині з 1773 р. в Буковині з 1774 р.
V. Пісні про вольу, — в Австроугоршині з 1848–1849 рр. а в Россіјі з 1861–1863 рр.; ці пісні звјазујутьсьа з пісньами про повстаньна угрів і польаків (на Украјіні панів та шльахти) проти цісарства Австріјського ј царства Россіјського.
З цих усих пісень ми з проф. Антоновичем вспіли видати в Россіјі в 1874 і 1875 р. тільки першу частину, а другојі тільки перші два розділи, всього значить пісні про громадські справи на Украјіні з IX ст. до смерти Богдана Хмельницького в 1657 р.
В 1876 р. ми мусили вијіхати з Россіјі ј поділили з д. Антоновичем — зведенені до купи спільноју працеју списки пісень так, шчо д. Антоновичу зостались:
Пісні про Гетьманшчину з 1657 до 1709 року,
Пісні доби гајдамацькојі,
а решта зосталась нам. В 1876 ж році поновились утиски на украјінські виданьньа в Россіјі, так шчо, нам покрајніј мірі, не можна було ј думати про те, шчоб видавати там нашу дольу пісень, аж поки в Россіјі не настане повна вольа книгопечатаньньа. Навіть та пів-вольа, котра часами дајетьсьа печаті в Россіјі, не мобла б дати нам можливости напечатати там наші пісні, јак через те, шчо россіјська цензура задержује наші самі смирні праці (так була вирізана із «Русской Старины» 1876, Ноябрь, наша статьтьа про украјінські казки, з поводу писаного дд. Костомаровим і Веселовським про наш звод «Малорусскія народныя преданія и разсказы») а поліціја захопльује в льудеј наші виданьна, зроблені в свіј час за дозволом цензури, јак напр. згаданиј вишче звод.
