Перейти до вмісту

Сторінка:Політичні пісні украјінського народу XVIII-XIX ст. (1883).djvu/204

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Моск. Добро ты казакъ! вазми убіерёмъ ихъ тихо.
Полякъ Ну же братья, беритесь за свое оружіе,
Чтобы не потерять ни одного жолнера.
Моск. Козакъ, пріймайся, не бойся, бери съ плечей двоихъ,
А я тотъ часъ уберу долгополыхъ отъ тихъ.
А што здѣсь о рубежахъ они споминали,
Будто ляшонки Украину въ областяхъ держали,
Добро вотъ, — покажемъ рубежи кнутами на спинѣ!
Козакъ. I добре, земльачку, щобъ другій памятовавъ,
Да и дѣдчей своей дитинѣ заказав.»[1]

Всьа оцьа інтерльудіја дуже підходить не тільки духом својім, а ј словами до повишчих пісень, а најбільш до 9—10. Порівн. вірш 9 думки козака в інтерльудіјі з віршем 9-м в пісні 8-го, далі увесь початок і кінець думки з початком і кінцем -ра 9—10. Підходить також до пісень і те, шчо польак збирајетьсьа бити козаків канчуками, а козак польаків кіјами. (Див. напр. на стор. 94: Ось льашок до канчука, а козак до друка).

Видно, шчо тоді ј козацькі пісні були звісні профессорові, шчо писав інтерльудіју, ј інтерльудіја була звісна козакам. Такі намови письменних льудеј з Кијева мусили піддержувати в Січі тој дух, јакиј видно в пісньах -ра 9—10-го. Проте інтересно, шчо ј Довгалевськиј, показујучи вже в 1736 р. запорожцьа, шчо повернувсь тільки недавно з під Турка, вклада јому слова, в котрих козак не дуже то радиј тому, шчо знајшов на матері старенькіј, Украјіні, — ј навіть слова, шчо „вже тепер нема добра всьуди!“ Так і пісньа -ра 9—10 не змінила старих слов: „зажурилась Украјіна, шчо нігде прожити!

Тількі ж јак в пісні козацькіј, так і в профессорськіј інтерльудіјі журба за долеју матері Украјіні не доводила до думки про те, јак би поправити ту дольу, — а поверталась тільки на те, шчоб зірвати злість на Туркові, а шче більше на Льахові, — котрому ј у пісні, ј в інтерльудіјі запорожець радиј „кіјем козацьким по ребесам дати!“ Це послідок того, шчо на Украјіні тоді не було мај же другојі науки, окрім науки церкви Восточнојі, Православнојі!

 
  1. Труды Кіевск. Духовной Академіи. 1865. Февраль, 354—328. (Мистеріи и комедіи учителя піитики въ Кіевской Академіи, іеромонаха Митрофана Довгалевскаго. 1736—1737). Петровъ, Очерки, 70—72,