чальством. Це пісні теперішнього розділу нашого виданьньа.
Ми мусили поставити в початку тих пісень варјанти пісні про Паліја ј Мазепу (№ I), хоч вони говорьать шче про пригоди 1704 р., јак через те, шчо в тих варіантах мајже завше говоритьсьа ј про справи 1709 р., так і через те, шчо з них видно, јак народ украјінськиј гльадів на Мазепу ј на царьа, а в дејаких з тих варіантів (најбільш в 6-му) задержались спомини того, чого бажав народ украјінськиј в часи Мазепи ј шчо обішчав јому царь за поміч проти Мазепи. Варјанти пісні про Паліја ј Мазепу, јак і пісньа № II по переднього розділу[1] најліпше одтіньајуть пісні, в котрих мальујетьсьа дальша дольа народу украјінського ј подьака, јаку дістав він од царьа.
То пісні №№ II і III (Робота на линіјі) № IV (Канальна робота), № V (Смерть козака в Московшчині; в неволі). Страшенно тьажкі роботи ј походи, про котрі зоставсь спомин в оцих пісньах, виморили силу льудеј на Украјіні ј збіднили јіјі. Бачучи послідки тих робот і походів, у крајі далекі ј за справди неінтересні дльа Украјіни, (јак напр. Закавказські походи) можна цілком повірити свідку чужинцьу, котриј казав, шчо післьа ізміни Мазепи царськиј урьад навмисне хотів зрујнувати Украјіну, шчоб в кінець поработити јіјі.[2]
Скоро післьа Петра царськиј урьад знов повернув до старојі, важнојі дльа всіх руських народів справи, — до боротьби з татарами ј турками за степи ј береги Чорноморські. Тут згодилась би ј сила Украјіни, котра б мусила з радістьу взьатись до тіјејі боротьби. Тільки ж сила козацька була втрачена в попередніх роботах і походах і через те украјінці, гетьманці ј слобожане, служили в віјні з татарами ј турками, в 1735–1739 рр., не стільки јак војаки, скільки јак підводчики. Од тих часів зостались пісні №№ VIII–XV. З них № VIII (Кримськиј поход 1735 р.) № IX (Лихо в Криму. — Смерть Жадченка) №X (Погонці в Кримських походах) № XI (Погибель у степах) № XIII (Погонці в Молдавськъму поході) не говорьять ні про шчо, јак тілько про нужду ј погибель народу в
