роду в XVIII ст. до Гетьманшчини ј бајдужісти до јіјі скасуваньньа виводьать, шчо народ украјінськиј був прихильнішчиј до тих порьадків, котрі замінили Гетьманшчину, або шчо ті порьадки були дльа нього польготнішчі. Најліпшим доказом напроти таких думок може бути не тільки те, шчо царськиј урьад власне не спиньав зросту панства на Гөтьманшчині, а тільки ламав противенство того панства проти себе, а шче ј те, шчо таке ж саме, на шчо жалівсь народ на Гетьманшчині, јак напр. паншчина на старшину, привлашчуваньньа јеју грунтів і т. п., — робилось на Слобідчині ј начальниками царськими, московськојі породи[1] Коли конечне скасуваньньа Гетьманшчини в 1764 р. не дуже вразило простиј народ, то це сталось між инчим і через те, шчо војацька козацька служба шче зоставалась на јакиј час (до 1784 р.) поки бувших гетьманських козаків не повернули в салдацькі полки карабинерні. На Слобідчині ж, де козаків зразу повернули (в 1765 р.) в гусари, народ був видимо недовольниј переміноју, і це недовольство зоставило по собі слід і в пісні №-ру XXII (Слобідські козаки в гусарах).
Так в усіх доси спомјанутих пісньах не тільки нема ј сліду прихильности до царського урьаду, а навіть видно досить подрібниј показ усього лиха, котре виходило од нього дльа тодішньојі Украјіни, — тільки тој показ нигде не доходить до коріньа діла: до суті державних порьадків Россіјського царства ј до підлеглости јому Украјіни. Видно, шчо вже в XVIII ст. недовольство украјінського народу проти московськојі неволі було тільки аналітичне, — політичного ж сінтезу народ тој не мав уже ј тоді. Од того, вилічујучи својі лиха в пісньах, навіть в таких, јак № XXIII (Нема в світі правди) народ тој не добиравсь до причини тих лих, ні не задумувавсь, јакими ж спо-
- ↑ Гербель, Изюмскій Слободскій козацкій полкъ. СПБ. 1852, 90–91 (Жалоба на Канцелярію комиссіи учрежденія Слободскихъ полковъ на офицерів Слобідського драгунського полку, — «которымъ, противъ ранговъ, даны въ подмогу мѣстечки, села и деревни съ грунтами, изъ казачьихъ братьавъ и изъ свойственниковъ и изъ подпомощниковъ пожиточныя и лучшія люди довольное число, кои принуждены быть въ ихъ подданствѣ и всякія работы, по примѣру крестьянъ, несть съ немалымъ отягощеніемъ, а дѣйснвительной козацкой службы лишены). Про привлашчуваньньа грунтів див. напр. в Кіевск. Старинѣ, 1885, Сент. 25–28.
