пријньала горьа Украјіна в XVI ст., та тоді вона була најцілішча: мајже всьа вона була під одніјеју державоју, — та ј народ јіјі тоді најменше був поділениј на стани, бо шльахта шче не була спольачена, ј мішчане були шче однојі мови з сельанами ј козаками. Усьака історична пригода, а особливо така, јак боротьба з татарами ј турками, інтересовала тоді подніпрьанина, јак і подольанина, підгірцьа карпатського јак і лісовика волинського, — і навіть сельанина, козака, мішчанина, попа ј шльахтича, письменного ј неписьменного, — то ј пісні про таку пригоду, (котрі иноді складались і письменними) розходились по всім крајінам і між усіма станами нашого народу, глибоко зальагали в јого памјать і дожили там доволі цілими ј доси. Вже в пісньах XVII ст., — најбільше про боротьбу хлопів і козаків з шльахтоју ј польаками, — менше тијејі цідости. А шче менше јіјі стало в пісньах, зложених післьа того часу, јак в другіј половині XVII ст. Украјіна поділена була між Москвоју, Польшоју ј Туречиноју, а в середині між трьома частинами јіјі зроблено було пустельу, — коли письменні стани на Правобічніј Украјіні мајже в кінець спольачились, а міста наповнились жидами ј зовсім отділилиьь от сельанства, а на Лівобічніј письменні почали московитись. Всі ці лиха вбільшились, коли післьа ізміни Мазепи старе Запорожьжьа було зрујновано, ј Січ перенеслась до Криму, а Правобічна Подніпрьаншчина, котра було почала зальудньатись за Паліја ј знов вјазати Західньу Украјіну з Зхідньоју, знову була спустошена, по вмові держави Россіјськојі з Польшчеју. Не тільки волинець, чи галичанин, а ј гетьманець і запорожець, а то ј слобідчик, жили під иншими, по більшіј части тьажкими дльа них порьадками, не завше знали про справи инших украјінців, не завше розуміли јіх, — то ј пісні не могли вільно росходитись по всіј Украјіні, јасно розумітись і твердо зальагати в памјать, до того мајже цілком уже неписьменного льуду. Ці пісні останьньојі доби козацтва, XVIII ст., јак најбільше покалічені, ј најтруднішчі до витолкуваньньа з усих пісень украјінських, бо ј пізнішчі пісні, з кінпьа XVIII в. впјать становльатьсьа цільнішчими через те, шчо, хоч Украјіна впјать стаје поділеноју між двома державами (Австріјськоју ј Россіјськоју) і народ јіјі підпада під тьяжке лихо крепацтва ј рекрутчини, — та саме це лихо однакове
