шчоб воно перестало сперечатись з Польшчеју, — а далі јому пријшлось видержати напор і самого лівобічного гетьмана Мазепи, котриј опасувавсь, шчоб Паліјева мужицька козачина не знесла, вкупі з запорозцьами ј лівобічноју черньньу, напівпанських порьадків, котрі вже вкоріньались на лівобічніј Гетьманшчині. В 1704 р. Мазепа, за згодоју московського царьа, арештував Паліја, котрого потім царь звелів заслати в Сібір, — і з того часу на правім боці Дніпра забезпечена була перевага польського панства над украјінським народом. Тим часом шче за часів Б. Хмельницького почало складатись і на Гетьманшчині нове панство з остатків старојі шльахти (православнојі) ј з козацькојі старщини. Воно всилилось, захопивши собі чимало громадських земель, од смерти Б. Хмельницького (1657) до 1663 р., коли підньалась на нього чернь і запорозці. Те нове панство перше думало боронити козацькі вольности од царів московських та јіх урьадників, а на решті, коли јого придавили, за помічьньу черні ј запорозрозців, то воно само стало піддаватись Москві, забезпечујучи тільки собі силу над черньньу ј перевагу над Запорожьжьам.
Серед таких лихих обставин та незгоди між украјінцьами складались новішчі пісні шче менш повсьудними, ніж пісні часів Б. Хмельницького. Не гльадьучи на те, шчо ј тепер украјінці мусили војуватись з татарами ј турками ј навіть витерпіли страшні напади турецького віјська аж на Подніпрьаншчину, нових пісень про те зложено зложено мало ј вони не дуже розширені: так пісньа про напад турок на Ведмедівку в 1678 (див. в ціј книзці на стор. 130) звісна доси в одному тільки правдивому варјанті з правого берега Дніпра; так само ј пісньа про Ведмедівську попівну (Зап. Югозап. Отд. Р. Географ. Общ. I, 299–300). Більше звісно варјантів пісні про підступ турок під Почајів і чудо Божојі Матері (звичајно кажуть, шчо в 1675 р.), — та це пісньа-вірша більш церковна, ніж світська; співајуть јіјі тільки лирники та сліпці, ј на лівім боці Дніпра вона звісна мало[1]. З пісень часів Гетьман-
- ↑ Печатні варјанти в Костомарова (Малор. литер. сборникъ Мордовцева, 188; далі друга, зовсім уже книжна) Stecki, Wołyń, I, 109–111. Безсоновъ, Калѣки Перехожіе, Ч. I, вип. 3, 680–690; тамож
