Ця сторінка вичитана
Паліјенко ратувати в Ладижині в лісі», (1702)[1]. Про Паліја багато співајетьсьа варјантів пісень, та тільки про остатні пригоди јого житьтьа, про те, јак јого обманом взьав Мазепа (1704 р.) та јак Паліј під Полтавоју (1709 р.) побив Шведів. Ті пісні стојать на грьаниці між Гетьманшчиноју XVII ст. ј XVIII ст. — і через те ми муситимемо взьати јіх, јак початок до пісень II-го розділу цејі нашојі частини; тепер же скажемо два слова про јіх дух, добавивши в примітці, на увагу вченим украјінцьам, думку нашу про напечатані доси варјанти тих пісень.[2]
В пісньах про Паліја ј Мазепу видно велику пошану до першого ј ненависть до другого, котрого пісні звуть
- ↑ Напечатана в Головацького. Нар. Пѣсни Галицкой и Угорской Руси. I, 12–13. У нас јасть шче два варјанти.
- ↑ З напечатанними доси пісьньами про Паліја ј Мазепу треба обертатись дуже бережно, а надто з тими, шчо напечатані в Максимовичовіј збірці 1834 р. та в Полтавскихъ Губернскихъ вѣдомостяхъ 1860 р., №№ 14, 15. (по більшіј части Максимовичеві з малими змінами) бо одні з них мусьать бути цілком фальшиві, а другі підправлені. Ми радимо брати за основу досліду про ці пісні ті варјанти, котрі напечатані в остатні роки збірачами більш певними ј котрі менш мудрували, ніж збірачі 30-х років, — і такі варјанти, котрі шче можно здибати часто в наших мужиків і лирників. Такими зовсім певними варјантами ми вважајемо з печатних: 1) А. Пригари — про полон Паліја ј битву під Полтавоју, в «Основѣ», 1862, VIII. 26–27. 2) д. Манджури — три варјанти про полон і розмови Паліја з Мазепоју, в Кіевск. Старинѣ 1882, Мартъ, 612–615. 3) Руліковського, op. cit. 139–140. Цих пісень ми мајемо більш десьатка варјантів рукописних. Скілько небудь певними з инших напечатаних ми вважајемо тільки: Максимовича, в вид. 1834 р. Дума XI, на стор. 58–60 «Ој, ти гадајеш, Мазепо, ти гадајеш ізміньати», і т. д. на рукопису котројі сам Максимович надписав: «сводная» і котра, јавно, зведена з правдивих варјантів, хоч може підправлена. Замітимо, шчо це зовсім не дума. Зовсім не певними ми вважајемо: у Максимовича в вид. 1834 р. № 33 (про Паліја в Сібіру: С. «Високо сонце зходить…» Теж у Карпенка. Васильковск. Соловей, 53) у Максимовича ж, 1834, № 31 (про Мазепу, Кочубеја, Искру: «Мазепо, гетьмане, ізрадливиј пане»… Подібна ж у Карпенка — Васильковскій Соловей, 21) — у Максимовича ж в вид, 1849 р. № 20 («Шведського року несчасливого літа…» з зовсім неподобними річами про јакихсь царів і кньазів в Лебедині і т. и.) — Жаль, шчо д. Костомаров (не мајучи досить певних рукописних варјантів) без розбору довіривсь печатним пісньам про Паліја ј Мазепу в својіј праці «Исторія козачества въ камятникахъ южнорусскаго нар. пѣсеннаго творчеста», в «Русской мысли» 1880 г. Впрочім в загалі цьа працьа, починајучи од ½ XVII в. не маје великојі вартости, або через недостаток критики (розбору) списків пісень, або через неповноту, або через цензуру.
