рожьжьа, або Низ, була крајіна, хоч і зрідненна ј привјазана до Городовојі Украјіни, та все таки осібна по својому господарству, по својім порьадкам і потребам, а через те ј заслугује осібнојі історіјі.
Звісно, ми не можемо тут широко розмовльати про ті запорозські листи, — та все таки нагадајемо најголовнішче, шчоб ліпше можна було зрозуміти пісні ј вірші цього розділу.
В 1657 р., старшина на Городовіј Украјіни запримітила, шчо московськиј урьад тьагне до того, шчоб знишчити, хоч помалу, ті вольности украјінські, на котрих умовились козаки з царем в 1654 р. за Богдана Хмельницького, ј почала дбати об тім, шчоб помиритись з Польшчоју, вимовивши дльа Украјіни більші вольности.[1] Запорозці не похвальали такојі думки ј писали так до гетьмана Виговського: «Що ежели такъ учинити мѣете непремѣнно, то вѣдайте зачасу, ижъ мы войско Низовое Запорожское въ томъ волѣ Вашой послѣдовати не будемъ, и титулу измѣннического на славное имя наше наволѣкати не хощемъ. Да и самъ Вашъ-Мость Мосцѣ Панъ изволитъ тилко разсмотрѣти и совершенно уважити, подъ которимъ Монархою лутшого себѣ впередъ можемъ надѣятися пожитія? чи подъ единовѣрнимъ Православнимъ Государемъ Царемъ Московскимъ, котрого еще ни въ чемъ не оскорбили, чили подъ иновѣрною, Римской отступнической релѣгіи и заблужденія сущею, короною Полскою, отъ насъ зѣло раздраженною и оскорбленною, мѣемъ безъ вонтпливости свои прошлого благополучія опредѣляти и записовати термѣни. Товариство наше Низовое охотницкое, на службѣ его Монаршой военной въ Литвѣ и въ Инфлянтахъ бывшое, и отъ толъ до Сѣчи повернувшое, великою отъ Великоросіяновъ себѣ явленною хвалятся ласкою и любовію; якой ми и впередъ отъ нихъ, а барзѣй отъ добронравного и благосердного отца и добродѣя нашого, Его Царского пресвѣтлого Величества, чаемъ и несумѣнно надѣемся, готови будучи и сами за его привисокую
- ↑ Нагадајмо, шчо тоді московськиј царь вмовльавсь з польськими панами, шчо јого виберуть на корольа в Польшчі, — ј поміж козаками пішов страх, шчо все одно Украјіну привернуть до Польшчі, тільки без усьаких умов про вольности, Лѣтоп. Величка, I, 366. Акты относящ. къ Южн. и Зап. Россіи, VII, 338.
