там частина панів вибрала другого корольа, Ст. Лешчинського, котриј војувавсь проти першого (німцьа Августа II) ј проти царьа. Між инчим пани з гурту Ст. Лешчинського стали пускати ј між украјінцьами думку, шчоб злучити впјать усьу Украјіну з Польшчеју на правах рівних з польськими ј литовськими. Могло бути, шчо про таке розмовльали јакі польаки ј з Паліјем і шчо тој, бачучи, шчо все одно царь јого не хоче, та шчо ј лівобічним украінцьам, де далі, все важче жити під царем, не одхильав зовсім такојі думки. Зкінчилось це все тим, шчо Мазепа, по згоді з царем, заманив до себе Паліја, арештував јого, — а царь јого заслав в Томск, на Сібір. Запорозців арештуваньньа Паліја мусило дуже вразити, — бо Паліја вони завше льубили, а тепер саме коло Паліја, були помішники запорозці. Саме тоді на Січі знову набралось багато втікачів з городовојі Украјіни ј там заговорили знову, јак писав Мазепа, шчоб «арендаровъ и пановъ бити и грабити и зовсѣмъ розбити: кгды жъ правѣ намъ не докы бути, терлѣлисьмо же отцовъ и братовъ и кревныхъ нашихъ держали въ неволѣ и въ конецъ хотять закабалити, а мы за вольность козацкую идемъ на такихъ противныхъ намъ воевати», — а на Украјіні «зѣло отпадало сердце отъ великаго государя», — і там говорили, шчо «не буде у насъ на Украинѣ добра, поки сей гетманъ живый буде, бо сей гетманъ одно зъ царемъ розумѣетъ; царь на Москвѣ своихъ губитъ и въ ссылку засылаетъ, а гетманъ разными способами до умаленія Украину приводитъ… для того онъ часто на Москву бѣгае, щобъ тамъ науку брать, якимъ то способомъ сей народъ сгубити». Паліј перед самим заарештованьньам својім намовльав сотників полтавського полку, — шчо «добра не буде, поки ви не збудете ваших панів і орандарів». В такиј то час заарештовано Паліја[1].
- ↑ Всьа цьа Паліјівська справа добре росказана в Антоновича: Послѣдн. врем. козач. на прав. берегу Днѣпра, і в Костомарова, Мазепа, Апрѣль, Іюнь. Арештуваньньа ј висилка Паліја нагадује туж саму пригоду з Іваном Сірком, славним кошовим запорозським. Обидва ці славні рицарі, льубимці народу, најздольнішчі козацькі проводирі, післьа Богдана Хмельницького, — могли б бути гетьманами, — ј обидва опинились в Сібіру в саму рішучу хвильу. Обох потім Москва випустила на Украјіну, шчоб виставити јіх, одного проти Дорошенка, другого проти Мазепи ј січовиків, — та все таки не дала јім ходу. Здумајмо собі на місті Многогріщного, Самојло-
