Сторінка:Політичні пісні украјінського народу XVIII-XIX ст. (1883).djvu/75

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ј податків з пемошчних і убогих, охорону посполітих льудеј од најіздів і забору підвод урьадниками ј слугами гетьманськими ј козаками не по віјськовим потребам, скасуваньньа станціі (постоју) компаніјських і сердьуцьких полків гетьманських по дворам, і аренд на јіх вдержуваньньа, а також сдирства індукторів (збіршчиків і откупшчиків зборів јармаркових і базарних) і јіх факторів. Пункт 13 підтверджује права ј прівіліјі магистратів города столичного Кијіва ј инших украјінських городів.

Січовики, котрі складали оці вмови були вже замалосильні, шчоб довести јіх до скутку, — та все таки вони мали право сказати в початку јіх: «нехай станется на вѣкопомную войска Запорожского и всего народа Малороссійского славу и памятку». Ці вмови — највишче, до чого додумались украјінські льуде про громадські справи в XVII–XVIII ст., — і вони јасно показујуть, на скілько ті січовики, котрі виступили в 1709 р. проти московського царьа стојали далеко од «препростого розуму и невѣжества».

Так же само ј поворот січовиків до Московського царства в 1733 р. ставсь далеко не з одного кајатьтьа в гріху ізміни православному цареві. В увагах до варјантів пісні №-ра IX ј X ј до віршів про поворот запорозців до Москви ј про службу јіх московському царству в 1734–39 рр. ми показујемо, — шчо тој поворот і та служба були викликані цілим рьадом причин і між ними вступками ј обіцьанками царського урьаду гетьманцьам і запорозцьам, котрих тој урьад хотів ужити проти турок і Польшчі, а також надіјами украјінців, — і між ними најбільш запорозців, — шчо сповнитьсьа јіх повсегдашньа думка про ввільненьньа од льахів Правобічнојі Украјіни ј про прилученьньа јіјі до Лівобічнојі Гетьманшчини з Запорожьжьа з усіма козацькими правами ј волеју.

ЖЕНЕВА
30 Декабрьа 1882 р.