Нам здајетьсьа, шчо ј кінець пісні, од 21 вірша підходить до погибелі тих 1500 запорозців в Бахмуті, — так шчо всьа цьа пісньа мусить бути пісньеју про пробуваньньа московських козаків за Булавиним в Запорожьжі ј про поход запорозців з булавинцьами. Вірші 14–20 трохи темні через слова про царьа нового; та може колись в них говорилось про војеводу нового, з котрим думали помиритись запорозці; а може це наліт на пісньу з тих часів, коли запорозці, по смерти Петра I, думали миритись з новим царем, Петром II. (Див. далі, при № IX). Имја Каленич кошовиј нагадује Калниша, остатнього кошового в Січі 1775 р., та воно могло втертись в пісньу замісць другого. Можливо, шчо Каленич було имја незвісного нам отамана запорозців, котриј пропав у Бахмуті в 1708 р. В усьакім разі пісньа ні в чому не підходить до атакуваньньа Січі в 1775 р. за Калниша: Москва тоді својејі крови не проливала ј запорозці москалів не били ј до смерти не готовились. А шчо пісньа цьа могла скластись в часи Булавиншчини, це доволі віроньатно. Так от з початку цејі пісні про пробуваньньа московських льудеј в запорозців і про віјну проміж тими льудьми, і взьато було кілька віршів на пісньу про рујіну Січі, шчо настала через рік потім.
Шче одна пісньа мусить мати в собі частини пісні про рујіну Січі в 1709 р. Ось вона:
|
1.Ој, із за гори, із за крутојі вітер повіваје; (Зап. в Мурахві, Богод. пов., от діда Манджура в 1874 р.). |
Початок цејі пісні спільниј кільком пісньам про рујіну Старојі Січі 1709 р. — ј про атакуваньньа Новојі Січі в 1775 р., а кінець (од вірша 6-го) мусить належать до 1709 р., бо в 1775 р. ніјакого боју проміж січовикими ј москальами не було.
