98
Зелений стояв і всміхався, як і завжди, коли знаходився в якім небудь несподіванім положенню. Нарешті махнув рукою і крикнув:
— Слухайте!…
Помалу, як вода на млинових колесах, все тихше і тихше спадали голоси, заким не закінчилися слабким голосом малого повстанця. Тоді стало тихо, як у домовині і отаман Зелений заговорив:
— Ну, братіки! Посівали трохи і досить! Завтра, як тільки стане сходити сонце, підемо на Умань! Матимемо там чимало чорної роботи, так відпочиньмо трохи і наберімся силоньки! Така моя вам порада і я йду до свого намету!…
— На добраніч, пане отамане, на добраніч! — загули тисячі голосів між деревами.
Зелений вклонився на всі чотири сторони і помалу пішов до свого намету. Слідом за ним пішли Супоня, Проць і Ґонтаренко. Дядько Пилип також хотів іти, але пройшовши де кілька кроків, вернувся назад до огнища.
— Хай собі там… промовив сам до себе.
Став коло вогню, взявся в боки і голосно сказав;
— Може-б ми, братіки, погуляли ще трохи, га?…
— Як так погуляли?! — почулися звідусіль голоси.
— А так! У мене на возі аж три барильці з горілкою марнуються…
— Давайте їх сюди, давайте! — загукали.
— Дати їх, дам, але тільки тим, що танцювати будуть…
— Згода, згода! Давайте!… — луною озвався ліс.
Заворушилися кущі, зашелестіла трава, посхоплювалися на ноги і стовпилися коло вогню. Через хвильку з'явилися барильця з горілкою. Поставили їх поруч і в одному з них, хтось меткий зараз-ж вибив закаблуком дно. Дядько Пилип вийняв з кешені блящанну филіжанку і крикнув:
— Я перший! За здоровя нашого пана отамана!
— На здоров'я, на здоров'я!… — загукали.
Підкинули на огнище сухого хмизу, посадили коло вогню незрячого і сказали:
— Грай!…
— Спершу чарку вип'ю! — промовив незрячий.
— Налив йому дядько Пилип повну филіжанку і сказав:
— Пий, музико наш, пий!…
Випив незрячий одну, другу і третю і не скривився навіть.
— Чоловік дві душі має… — сказав поважно. — Одна душа плаче, а друга сміється…
— Як сміється, так хай сміється, а ти, діду, грай!… — відповів дядько Пилип.
Розвісив свою широку матню, виставив наперед ліву ногу і приготовився.
Бренькнули струни дзвінко, дрібно і весело…
