108
щоб викликати переляк між схвильованими повстанцями й роспудити їх на всі сторони…
І в цей час побачив довгу валку селянських возів, які виринули десь із за катедрального собору на головну вулицю і потяглися в напрямку пожежі.
— А ну спитайтеся, що то за вози? — сказав Зелений до Проця.
Проць вибіг на середину вулиці і крикнув.
— Куди їдете?!
— А ти що за спрос? — зареготалися з возів.
— Я від отамана Зеленого і питаюся вас, куди їдете? — крикнув у друге Проць.
Передній віз зупинився і, слідом за ним, стали зупинятися инші. На возах сиділи жінки й дівчата.
Зелений підійшов до возів і спокійним, хазяїнуватим тихим голосом, сказав:
— Завертайте назад! Нічого худобу морити даремне!…
— Так, значиться, нас одурили… — залементувала якась баба. — А казали, що як наші чоловіки візьмуть Гумань, то ми всі жидівські бебехи заберем собі…
— Завертайте! — ще раз сказав Зелений і вийняв свою шаблю.
Баби злякано стали завертати, а він стояв і дивився, як вони ще довго озиралися назад себе.
І коли зник за собором останній віз, він узяв Проця під руку і сказав:
— Ну, а тепер ходім до штабу! Вже все бачили… Треба негайно зібрати всіх трипільців сюди…
Проць тільки глибоко зітхнув і, мовчки, пішов поруч свого отамана до широко розчинених дверей штабу.
Хто його знає, як воно так сталося, що червоні підійшли аж до самого міста… Можливо, що через те, що на заставах стояла збіранина дядька Пилипа і, будучи на підпитку, не дуже-то дбала за свій обов'язок, а може й через те, що й самі трипільці заспокоїлися, бо цих чотири дні, які провели вони в Уманї, були такі лагідні і спокійні, що нікому навіть і в голову не приходила така несподіванка.
Посланці Соколовського і Ангела, які тільки вчора вечером прибули до Уманя, привезли з собою втішні вісти, про вдалі напади на Радомишль та Ніжин, куди зараз потяглось багато червоних, а вислані в околиці міста власні розвідки нігде не бачили ніяких ознак ворога.
І тут, як сніг на голову, посипались звідкись знаряди просто на катедральну площу, як перед днями сипав її Зелений, а з боку залізниці заторохтіли кулемети.
