44
тися по ворожому, а коли той злочин робить своя людина, то що-ж тоді й зостається робити, як не сміятися?…
Супоня встав і зачав ходити по комнаті. Ходючи так, щось думав про себе й раз у раз позирав на Данила. І враз підійшов до нього близько-близько, взяв за плечі обома руками і, дивлячись в його очі, схвильовано заговорив:
— Життя, то вічна боротьба добра і зла. Як в добрі, так і в злі, перемагає сила, а силу зміцнює розум, або праця. Сильний розум і вперта праця! Хочеш жити — борись! Хочеш перемагати, — май силу! От, наприклад, у тебе сили до чорта, але вона без ґрунту! Шукай ґрунту! Працюй і розумій працю!
— Я розумію. — ніяково сказав Данило.
— Ага! Розумієш, кажеш! Ну так знай, що тобі прийдеться трохи тут де в чому змінитися. Ти мусиш стати твердим! Обовязково твердим. Твердим настільки, що коли-б тобі спалили не тільки книжки, але й усе запрацьоване твоє добро, — ти не повинен плакати!
Зупинився на мить. Потер рукою лоба і несподівано спитався:
— Стріляв коли небудь?
— Ні!
— Робітник також мусить уміти добре стріляти…
Висунув з комодика шухлядку і вийняв звідти блискучого мавзера.
— Я давно вже стріляю. — сказав.
Данило з цікавістю взяв у руку револьвера і зачав його оглядати. Руки його чогось задріжали, а в лагідних сірих очах блиснули якісь дивні вогники. — От щоб так попа! — блиснула в його голові страшна думка і він аж поблід.
— О, він буде перший на барикадах! — захоплено скрикнув Супоня, хватаючи Онуфрієнка за рукав. — Бачите, як у нього засяли очі! Такі тихі й лагідні завжди перші! Це не те, що тут роспущені й розбещені, а це справжня сила! Просто від ґрунту!
Онуфрієнко лагідно всміхався:
— Так, так! Це сила! Непочата сила…
— Наша сила! — кричав Супоня. — Тепер ми її не випустимо від себе!…
— А як я захочу, то й сам піду від вас! — сказав Данило.
— Куди?! — визвірився Супоня. — До жандармів?!… Ну, що-ж, сила й там потрібна…
Онуфрієнко схопився на ноги:
— Я, властиво, не розумію, товаришу Супоня, чого ви хочете і що хочете сказати товаришові Данилові? Я, взагалі, не розумію для чого ви показуєте йому свого револьвера і говорите про боротьбу, як її ще немає і, напевне, не скоро буде. Товариш Данило з села і справді може подумати Бог зна що!…
