холодне настирливо лізло в мої груди. Механічно простягнув руку і схопив за карк приблудну кітку.
Мовчки, не кажучи ні слова Миколі, я відчинив двері і шпурнув її в коридор.
… Спалося зле. Весь час непокоїли кошмарні сни, а під ранок у мене так страшно розболілася голова, що я не міг навіть встати з ліжка, не то щоб ще їхати сотню верстов на санях.
В шпиталі, куди мене привезено за допомогою Миколи, лікарі визнали в мене якесь „місцеве“ запалення мозку, що загрожувало смертю. Але завдяки турботам Миколи, я лишився живий і разом з ним живемо в місті і „революцією займаємося“…
Щож до Миколової коханки, то скоро в коридорі мого мешкання знайдено труп приблудної кітки, яку я убив і через яку переніс таку тяжку хворобу, — залишивши на призволяще все своє добро, вона кудись безслідно зникла…
1920 року, 5 січня.
м. Київ. |
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/3c/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%89%D1%83%D0%BA_%D0%9A._%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE._1921._c.102.jpg/450px-%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%89%D1%83%D0%BA_%D0%9A._%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE._1921._c.102.jpg)