Сторінка:Поліщук К. Червоне марево. Нариси й оповідання з часів революції. Львів - Київ, 1921.djvu/112

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 108 —

Правда, не так давно був такий час, що слава дядька Охріма була затьмарилася Дмитром Крутобоким, досить ще молодим парубком, бо він, будучи десь там на фронті, багато дечого навчився і дуже гарно розповідав про буржуїв, та хвалився тим, що „все знає“…

Бувало, як вийде в неділю до церкви та як розпочне балакати, так тільки слухай…

— „Хахли ви ніщасниє. Пагубілі ви сібя! Хронт єдіний розриваєте! Буржуазія голодранная! Контрреволюціонєри! Вот ми вам вархоломєєвскую ноченьку устроїм; так будєтє знать тєто дєло! А какая наша вєра?! Овці ви глупія і больше нічаво! Завсьом глупій народ! Нєту тєпєріча ні Бога, нєту нічаво другово, а скрозь усьо адін воздух, — воздухом усьо дєйствуїть“.

Деякі фронтовики йому потакували, він зібрав коло себе добрий десяток гулящих хлопців, та й одного разу й сказав:

— „Скрозь тєпєр свобода і скрозь адні совєти, і патаму нада разбіть волосную народную управу і земельний комітєт, да открить совєт свой!“…

Довго змагалися деякі господарі, бо нікому не хотілося мати над собою таких верховодів, але нічого не помогло. Зібрав Дмитро свою ватагу, озброїлась вона до зубів та й загосподарювала не тільки на все село, але й на цілу волость. Лихо тоді було тай годі!

Заговорили господарі, та ще й добре заговорили. Тоді й Охрім вирішив подати свій голос.

— Люде добрі! Що ви дивитесь на того брехунця! Ось візьміться за нього гарненько!.. Що це самоправство таке справді?!

Довго боялися господарі й кашельнути в кулак, бо Дмитро вже дочувся про те, що говорив Охрім — і загрожував повісити його. Ніхто не хотів повставати, але жити теж було трудно.

Так воно ще й далі тяглосяб, якби Охрім не постарався „зробити свою партію“, з якою одної ночі напав на Дмитра і розігнав його партію. Тоді все село хотіло повісити Дмитра, але Охрім вступився за нього і сказав: