Сторінка:Постанови ІІ Великого збору Організації Українських націоналістів. Квітень 1941 р.djvu/3

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


руще бажання: здобути власним трудом владу на своїй землі.

За двадцять років визвольно - революційної боротьби українського націоналістичного підпілля ота свідомість стала власністю широких шарів українського народу. Чужинецьке панування в усій основі підтвердило правдивість націоналістичного твердження, що українцеві нема життя без власної держави: „Здобудеш Українську Державу, або згинеш без неї”.

Другий успіх нашої дотеперішньої революційної боротьби проти чотирьох держав — окупантів це зорганізування реальної людської сили готової і придатної до боротьби за цілі українського націоналізму. Серед успіхів і невдач революційної боротьби проти ворогів України, в ворожих тюрмах і партизантських лісах, по містах і селах України виростало, гартувалося й набрало бойового досвіду нове покоління українських націоналістів — революціонерів. Воно вийшло тепер на чоло визвольно-політичного руху цілого українського народу, як єдина політична організація, що за всяких умовин незмінно несе свої бойові прапори.

Шлях боротьби і політичні напрямні революційно-визвольної акції для тих націоналістичних залог українського підпілля визначує найвища установа ОУН — Великий Збір ОУН.

Перший Великий Збір відбувся в 1929 р. Він покликав до життя Організацію Українських Націоналістів на чолі з полк. Є. Коновальцем і в своїх постановах означив загальні світоглядові заложення, політичні напрямні та устроєві форми ОУН.

Другий Великий Збір відбувся дванадцять років пізніше, в 1941 р. За той час ОУН стала поважним, а то й керівним чинником у визвольній боротьбі українського народу, перетривавши переможньо всі скажені заходи ворогів стерти Організацію з лиця землі.

Найтяжчим ударом, що його зазнала в тому часі Організація Українських Націоналістів була смерть Вождя ОУН, полк. Євгена Коновальця, з руки агента Москви в 1938 р. на передодні вирішних для України подій. Цей удар викликав глибоке стрясення та спричинив різні внутрішні ускладнення в ОУН, але сили Організації не знищив і не послабив. У третю річницю смерти Вождя сили ОУН вже многократно більші, як за Його життя. На місце поляглих сотень стали тисячі.