граничного пасма зразу на північъ або полудне, звертаються відтакъ на північний західъ або полудневий східъ и кладуться рівнолежно по-при него. 5—6 такихъ пасемъ по Галицькій и по Угорській стороні тягнеться по-при хребетъ граничний. Лучаться вони поміжъ собою поперечними хребтами, которі спадають часто дуже низько, а при тімъ всі побічні пасма густо поперетинані поперечними долинами и провалами, котрими течуть ріки, и се надає імъ часто позіръ віддільнихъ гірськихъ громадокъ; тілько спільна іхъ широка підстава нерозривно єдинить іхъ въ одну гірську цілість.
Характеристичною чергою Бескидівъ єсть импонуюча величъ тихъ гіръ въ іхъ цілости (не въ поодинокихъ частяхъ, якъ н. пр. въ Альпахъ), єсть такожъ одностайна іхъ складня (формация), вь которій, яко головна часть, переважає пісковець, якъ и густимъ лісомъ порослі хребти й верхи. Містцъ голихъ, скалистихъ не багато въ Бескидахь: всёго тілько що на правімъ березі Сяну, відъ граничного пасма до м. Лиського, и на правімъ березі Стрия, въ околиці Болехова и села Урича, и найвисші верхи Чорноі-Гори: звичайно, де зъ-за високости устають вже ліси, тамъ хребти й верхи покривають зелені полонини. Въ границю вічного снігу Бескиди не досягають; але по тінистихъ дебрахъ и обочахъ Чорноі-Гори передержується снігъ шматами відъ зими до зими.
Въ два моря посилають Бескиди збераючіся въ нихъ води — въ Чорне и въ Балтицьке Море. Галицька збічъ Бескидівъ въ дві розличні сторони похиляється. Въ меншій, західній части збічъ Бескидівъ на північъ похила — ріки течуть зъ відси на північъ, идъ Балтицькому-Морю, и зоветься зъ-за того ся похилість Балтицькою. Друга, більша половиця Бескидівъ похиляється идъ сходові, и відъ неі ріки течуть до Чорного-Моря; тимъ и зоветься ся похилость Чорноморською. Обі тиі половини Бескидівъ мають кожда свій відрубний характеръ, котрий, чимъ дальше идъ сходові й заходові, тимъ вибитнійше на нихъ виступає. Граничноі точки міжъ тими обома характерами поставити не можна; яко перехідъ зъ одного характеру въ другий уважати можна часть Бескидівъ межи жерелами Сянового допливу Ослави а жерелами Стрия, допливу Дністра. Въ сій части Бескидівь припадає границя водноі области Дністра й Висли, такъ-званий Европейський ділъ водний межи Чорнимъ и Балтицькимъ Моремъ, котрий проходить верхомъ „Бескидъ Великий“ (въ селі Яворові на Угорській границі) и дальше йде на північний східъ.
Бескиди на Балтицькій похилости (відъ Попраду по жерела Ослави) уже зглядною низшостю відріжняються відъ тамтоі части; гори тутъ лагіднійший мають характеръ, хребти зъ долини підносяться помалу й горою мають позіръ легко филюючоіся вижини. Хребти поперечні, що лучать поодинокі поздовжні пасма, підносяться висше, якъ на Чорноморській похилости, и приберають позіръ широкихъ лавъ. Води на такихъ хребтахъ и лавахъ задержуються довше, и більше іхъ збирається, такъ що часто забагнюють парови й плоскійші обочи; тому зъ відси и більше рікъ витікає, якъ на похилости Чорноморській. Ріки, такъ якъ и на Чорноморській похилости, плинуть найбільше поперечними долинами, которі розходяться часто широко по обохъ берегахъ поміжъ горами. И поздовжнихъ долинъ прирічнихъ стрічається тутъ кілька, якъ именно долина Сяну відъ Лиського до Мриголода и зновъ відъ Динова до Перемишля. Головний, граничний хребетъ, всюди тутъ висший відъ прилягаючихъ до него пасмъ и тягнеться, скрізь лісомъ порослий, краіною бучини и яворини, ажъ до Сяновоі прирічки Ветлинки. Зъ відси зачавши, въ части перехідній, Бескиди зачинають помалу тратити свій дотеперішній характеръ и принимати властивости похилости Чорноморськоі. Коло села Смереки (надъ Ветлинкою) починаються вже перші полонини, знакъ, що гори значно піднеслися, бо полонини показуються тілько тамъ, де гори лісомъ не порослі, отже по-надъ горішною границею[1] лісівъ. Граничний же хребетъ тихъ полонинь не має; тутъ, якъ и въ дальшімъ протягу, вінь низший відъ побочнихъ пасемъ, по обохъ ёго бокахъ. За те сі побочні пасма, 2—3 по обохъ бокахъ, мають полонини на собі. Дальше на східъ гори зачинають ставатися сухшими; хребти, до теперъ горою рівні и лагідні, загострюються въ горі и діляться на поодинокі верхи, разъ круглі, мовъ дзвони, то зновъ кінчасті и стрімкі, мовъ копиці.
У верхівъя р. Стрия уже въ цілости показується характеръ похилости Чорноморськоі. Пооди-
- ↑ Зглядною мірою високости гіръ може намъ бути іхъ рослинность. В. Поль назначає слідуючі границі рослинамъ (въ Татрахъ):
горішна границя вівса 2400' надъ пов. моря
" " сосни " "
" " бучини 3100' "
" " яворини 3200' "
" " ялиці 3500' "
" " смереки 4200' "
" " високихъ шпильковихъ деревъ загаломъ 4600' "
(Тутъ зачинається краіна полонинъ и корчодеревини.)
горішна границя корчодеревини 5600' надъ пов. моря
" " полонинъ 6500' "
(Тутъ зачинається краіна моху и голихъ скалъ.)
На полудневій збочі Бескидівъ сягають сі границі трохи висше.
