Так гражданка и скоропись руська не суть до нас занесені, але се спадьщина по батьках наших, як те посвідчає история.
Но суть у нас многі Поляки, у котрих и свідоцтва историі не стоять нічого; іх упередженя суть сильнійші від фактів историчних. Тиі готові кождого часу заприсягнути слова графа Голієвського, которий сказав в соймі т. р.: „Дотично сего, що говорив посол Качала, що за часів Польщі письмо в руськім язиці уживане було таке, як нині, то мушу тому просто заперечити: в той час писано пол-уставом; гражданка доперва за Петра Великого була утворена.“(!!)
Що розумів граф під словом „пол-уставом", сего він близше не пояснив: видиться, що то аргумент того самого сорта, як аргумент той, що гражданку за Петра Великого утворено.
Против упереджень однакож годі воювати аргументами историі або розуму. Один спосіб був-би, коли-би тиі панове научилися скорописи руськоі, а потому заглянули до давних рукописей руських, хотяй-би в библіотеці Оссолинських, або схотіли потрудитися до архива Бернадинського у Львові: — тоді и пересвідчилися-би они, що якою скорописею пишеться нині, такою и давнійше писано, — а коли єсть яка ріжниця, то не инша, як така, яка заходить межи старим а новим письмом польским. —
Так давнійше, доки в Польщи була свобода, то нікому и на ум не прийшло: руські букви, кирилицю чи гражданку, або скоропись руську польскими заступати буквами; так и довго кріпко стояла єще Польща. Но від-коли почато гонити диссидентів, утискати язик, письмо и обряд руський, — так и Польщі не стало — письмо однак руське до нині єще преці лишилося.
И нині говорять о свободі; а тим-часом раді-би Русинам лат. абецадло накинути, як-би не знали того, що свобода в тім залежить, щоби один народ до справ другого народа, а тим самим и до справ язика и письма, не мішався.
Знаємо те добре, що обряд и букви народности не становлять; но у нас они так тісно з народностею зрослися, що посягательство на обряд або на букви — мусять Русини уважати яко посягательство на свою народность, — и які би не були партиі на Руси, всі они, як один муж, стануть в обороні букв и скорописи руськоі, бо то значить ставати в обороні своєі народности.
А що Виділ краєвий підмагає вводженє лат. абецадла до руського язика грішми з фонда краєвого, то показав він тільки тим: а) що стоіть на парцияльнім становищи, — а разом б) не
