Але про-те зосталася цілісінькою, хоч и навантежений віз переіхав. Лежала собі и простяглася, так як и перше; та певне там и досі лежить та гордує!
Єсть то по короликах (Regulus ignicapillus, Naum. и Regulus flavicapillus, Will.) найменша птичка краєва, буває бо не богато над 3 цалі довга, з чого на хвіст припадає більше ніж один цаль. Дзюбок в неі 5 линій довгий, не много в-низ зігнутий, черняво-брунатний, в насаді тілесно-рожевий — здрячка же у неі оріхова, ноги сіро-бурі и 7 линій високі. Верхом буває ржаво-брунатна або оріхова, на крилах и хвості з темнійшими пружками поперечними, по боках рудава, сподом сиваво-біла з поперечними чертами. Самочка єсть менша від самчика, з відтінком більше рудавим, пружками и чертами менше виразними а ногами яснійшими.
Мешкає в Европі и Азиі. У нас звичайна и загально знана. Пробуває в лісах; любить однакож наближатися и до людських осель, именно в зимі, — а будучи не полохливою и цікавою, впаде кождому в око. Алеж бо и годі не помітити Орішка, того справдешного втиркуна помежи пірнатими. Маленьке собі, не показливе, справді начеби оріх, — а яке то живеньке, побігуще, вертляве! Задерши хвостик и піднесши дзюбок горі, стрибає без упину з плота на пліт, з кола на кіл, — то швирне в корч, то знов за часок вилетить и, жвавенько махаючи хвостиком, нипає межи зілєм — та и тут довго місця не загріє: гей тая миш буренька скоро переповзне по земли и опять криється у гущавину. Справді здається, начеби мав найбільше сподобанє в тім: усюди заглянути, усюди мов вродитися — и там, де єго не сіяно. Именно коли побачить чоловіка єму приглядаючогося, то виправляє тоді мов-би нарошно своі штуки, вилітаючи, стрибаючи таки близько коли зрітеля тай ховаючись на переміну по дірах, закаулках и кущах. Не-раз дає на кілька кроків до себе зближитись, слідячи цікавенько зрітеля, — зробить же той який рух підозрілий, то сей-час утікає и криється; часто буває, що сховається в мишачу діру, коли на-скоро не найде певнійшоі для
