Ця сторінка ще не вичитана
72
зачатий. Але и тут, як тількі народ надає тим словам своєнароднє закіньченнє в именит. єдин. ч. на ннє, вживаєцця и в род. м. ч. народне закіньченнє на нь, н. пр. спасеннє — спасень, воздвиженнє — воздвижень, благовіщеннє — благовіщень — и т. д.
Стоячи ж на тій твердій засаді, що народ и іого мова найбільший авкторитет и перед тим авкторитетом мусить всякий письменник навіть гений чолом бити, повинні ми в письмі нашім (себ то в литературі) тількі такі слова и форми вживати, що суть народніми, а не вишукувати и виковувати собі и слова и форми навіть и не схожі на духа народнёі мови. — Прощайте!
М. Нетяга.
