8
215.Ані баламутом, хоч був и молодшим.
А Одиссей мовить, то стане бувало,
Вдивиться до низу, очи в землю втупить,
Ціпком не порушить ні вверх, ні до низу,
Держить нерухомо, ніби не звичайний,
220.Подумав би инший — несмілий, немудрий;
Но як пійде голос из грудей широких,
То з уст ёго мова сипалася снігом;
Ніхто Одиссея не міг переспорить,
И ми з ёго виду вже не дивувались.“
225. Втретє про Аянта старий запитався:
„Що-ж то за Ахеєць сильний та високий,
Первий из Арґеів плечми й головою?
Ему и сказала дивная Єлена:
„Се Аянт могучий, ахейска опора;
230.А там коло Кретян стоіть Идоменей,
И навколо нёго кретскі отамани;
Менелай бувало приймав ёго в себе,
Коли він из Крети до ёго заходив.
Бачу я и других чорнявих Ахеів,
235.И всіх би спізнала, на имя назвала;
Не бачу я тілько ще двох отаманів,
Кастора візниці, та ще Полидевка,
Що одна іх мати моя породила.
Чи вони не вийшли из Лакедемону,
240.Чи може и вийшли на кораблях чорних,
Та не хотять тілько бою починати,
Ховаючись встиду та сорому мого!“
А земля родюча давно вже іх вкрила,
У Лакедемоні, у рідному краю.
|
СЕМЕН ЖУК и ЁГО РОДИЧІ.
Хроніка.
Написав в 1873 році
О. Яковенко.
ЧАСТЬ ПЕРША.
I.
Одного весняного дня 186 . року, так як о півдні, на східцях університетского рундука, у городі Н. сидів, вельми замислившись, молодий парубок. Уставивши лікті у коліна и підперши
