— „Сего я не скажу: правда, тепер я не рвусь вже так до ёго, як рік назад, але колиб він тепер явився, сказав: ходім під вінець! я б може й пішла…“
— „И була б нещастна.“
— „Може!.. а все таки треба, щоб я довідалась, де він и що з ним…“
(Дальше буде.)
РуСКА
И С Т 0 P 1Я
в житєписях єi найголовнійших діятелів. М. К. 0 С Т 0 МПАР 0 В А.
(Переложив Ол. Барвіньский.)
Перший відділ: Панованє дому св. Володимира. Князь Мстислав Удатний.
В першій четвертині ХIII-ого столітя визначає ся блискучими чертами діяльність князя Мстислава, котрого ровесники прозвали „Удатний", а пізнійші историки „Удалим". Ся особистість може
справедливо назвати ся образцем характеру, який тілько міг ви робитись условами жизни дотатарскоі удільно-вічевоі доби. Сей князь позискав знаменитість не тим, чим инші передові особисто сти тогочасні, котрих житєписи подаємо. Він не стремів до нових
цілий, не дав нового обороту ході подій, не творив нового пер вообразу суспільного ладу. Се був напротив оборонець старини, хоронитель истнуючого, борець за правду, але за ту правду, ко троі образ зложив ся вже перше. побудки и cтpeмлiня були
так неозначені, як и cтpeмлiня, що управляли его віком. Его до блести и его недостачі шосять на собі відтиск всéго, що разом
виробила удільна жизнь. Се був найлучший чоловік свого часу, та не переходив тоі черти, котру собі назначив дух попередних ві
кiв; и в тім згляді жизнь его виражала сучасну ему суспільність. В тих часах син наслідував в очах сучасних честь або не
честь по отцю. Який був отець, таким перед часом готові були
вважати сина. Сим означалось моральне значінє князя при всту пленю его в діяльність. Від него дожидали, щоб дальше провадив отцівскі діла, и тілько дальша дoля зависіла від его власних по
ступків. Отець сего князя Мстислав Ростиславич придбав собі
таку добру память, як мало котрий з князів. Він був сином Ро
