Сторінка:Привезено зїлля з трох гір на весїлля.pdf/13

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Стефан Чарнецький.

 
I.

Мов нинї бачу всьо. На салї балевій
Веселий гамір слів за шумом шовку вєть ся,
І мерехтить кругом сьвітил дріжучих рій
І гомін музики мелянхолїйно ллєть ся.

У вирі ми пливем! Я подих чую твій
І голос твій дзвінкий і дрож руки твоєї,
Менї в очах погас сьвітил тремтючих рій
Я тихо прошептав: О будь, ах будь моєю!

 
II.

Прийди сповита в чар гаснучих рут,
Як день конати буде;
Прийди з устами наче маків жмут,
Відслони білі груди…
Вколиши душу звуком срібних струн,
В вечірний чар привдїй ся,
Розжари грудь кровавим блиском лун
Тай… з мрією розвій ся!

 
III.

Eh, vive la vie! Нехай заграє сьміх,
В огню керви житє нехай порине,
Проч сум з чола! Туди, де море втїх,
Де забутє… В одній шумній годинї
Переживем терпіня днїв усїх —
Нехай заграє сьміх!
Eh, vive la vie! Най пісня рвесь пуста!
І струями най шумно ллють ся вина;
Ти нахили вишневії уста,
Ах ти у пристрастні обійми йди, дївчино,
Най злучить нас на хвилю гра пуста,
Гей нахили уста!

9