З усіх цих нарисів для соціяльної політики мають особливе значіння перші два, про що навіть зазначив перший Інтернаціональний Конгрес соціяльної політики, що відбувся 2–6 жовтня в минулому році в Празі.
Поза тим, до збірника дав свою ширшу передмову директор Інтернаціонального Бюра Праці Альбер Тома, бюра, котре свого часу проявило спеціяльну увагу та інтерес до першого нарису про 8 годин праці. Альбер Тома, зробивши високоцінний перегляд нарисів, в конечному виводі в цій передмові дав синтетичну оцінку, поставивши Масарика нарівні з велетнями чеського народу — Гусом, Коменським, Гавлічком, за його діяльність не одним проголошуванням ідеалів та гарних думок, а за прагнення практично втілити їх в реальне життя свого народу, за боротьбу для здійснення їх. Перший закон, що підписав Масарик, коли повернув з Америки до визволеної батьківщини, був закон про впровадження вісімгодинної робітньої днини, за що Масарик боровся здавна і конечність чого так ясно й науково змотивував в першому нарисі-рефераті:
1. Восьмигодинна робітня днина.
В цьому рефераті, виголошеному, як уже зазначалось, підчас страйку чеських шахтярів, професор Масарик доводить, непохитною аргументацією, конечність запровадження 8-годин праці не тільки в інтересах самого робітника, а й цілого суспільства, що від того буде користь не лише робітничій класі, а так само й власникам-промисловцям.
Раніше праця не регляментувалась — робітник працював від сходу до заходу сонця… З часу появи сучасної машинової індустрії, умови праці починають управильнюватися все більш і більше, особливо в галузях розвиненої промисловості на великих заводах. Це на розвиткові промисловости не відбилось зле, а навпаки добре. Часто траплялось, що промисловці встановлювали 8 годин праці лишень в експериментальних цілях. Несподіваність добрих наслідків спричинила, що ті промисловці залишали на своїх заводах і фабриках 8 годин праці на постійне.
В наших часах проблема розміру робітньої днини та справа її урегулювання набірає скрізь по державах, особливо європейських та американських, величезного, сталого значіння із-за сили своєї актуальности. Англія, Сполучені Штати й Швайцарія в цьому йдуть напереді. Що ж до Россії, то в неї справа робітньої днини стоїть найгірше. В Англії за трьохрічний період 1893–1896 працювало в умовах 8 годин праці 56.223 робітника. З такої великої кількости лише 1131 робітник були звернуті до праці на попередіх старих умовинах, а решта зосталась при новому порядкові. Отже, цей новий порядок зовсім не був лихий для промисловців. Такі досвіди робились і в инших державах і наслідки давали так саме добрі.
Питаючи: чи прибуток з праці 8 годин не буде менший від праці з 9, 10, 11 годин? Досвід говорить, що прибуток з праці коротшої днини не то що менший, а навіть рівний, а часом і більший, ніж з праці довшої днини. Спеціяльно це видно на досвіді ручної праці. Що ж торкається машинової, досить звернути увагу на те, що від ручної праці вимагається якість, а від машинової кількість. Досліджено й загально доведено, що, коли праця на фабриці переходить за 8 годин, така праця вже не дає користі промисловцеві із-за перевтоми робітника при одній і тій же затраті на світлі і на паливі, із-за збільшення псувань матеріялу, частішого ушкодження машин, струментів і т. д. нещасні випадки теж збільшуються в кількості.
