година праці породжує що небудь корисне. Коли будеш ти працювати в тижні 6 день, а сьомий залишиш для святкового спочинку, таким чином працювати в тижні 48 годин або 2576 годин на рік.»
Ми маємо таке свідоцтво старовини.
Але не саме воно одне спонукує нас бути поборниками скорочення робітньої днини, бо теперішній поступ в техніці дає нам теж підстави бути поборником за робітню днину в 8 годин.
Нариси: 2. Ідея народовластя й політика,
3. Труднощі демократії та
4. Синдикалізм і демократія —
всі вони належать до періоду 1911–12 року і творять певну цілість у трактуванні демократії і звязаних з нею питань.
Масарик par excellence є філософ і політик демократизму. Виводячи ідею демократії з ідеалів гуманістів, Масарик вважає демократію передусім за людяність, що виявляється у взаєминах між громадянами і в стосунках їх з державою. Моральний момент у демократії набірає фундаментального значіння й ідея демократії зовсім инша річ, ніж просто політична форма.
Сучасна демократія, коріння якої сягає ще часів Реформації, часів Гуса і Лютера, за духовного батька якої вважають Жан-Жака Руссо, це вона, теперішня демократія, була освячена Великою Французькою Революцією у формулі «Свобода, Рівність і Братерство». Це Французька Революція поставила суверенність народа супроти абсолютизму й монархізму, оголосивши й змодифікувавши природне право людини й громадянина.
Програмою демократії передовсім є загальне виборче право зо всіма наслідками парламентаризму. Це при парламентарному режимі на перший план висувається законодавча влада, де кожний виборець посідає право законодавства, а не так, як раніше, коли це була прерогатива монарха або аристократії.
Армія, закордонна політика, освіта, адміністрація демократизуються все більше й більше. Що тичиться голови держави, демократичні концепції припускають обмежену монархію, конституційну або парламентарну. Але не абсолютну. А найбільш природний режим для демократії властиво є республіканський лад. Характеристично, що коли розглядаємо політичну еволюцію цивілізованих народів, зокрема європейських, то помічаємо, що після багатьох зусиль і затяжної боротьби, народи схиляються в бік прийняття республіканського устрою.
Демократія суттю свого змісту є теократична, а в практиці антитеократична. Починаючи з XVIII століття, демократія поклала в основу собі розум, гуманізм та науку; як антитезою науки буває теологія, так антитезою демократії є аристократія. Властивостями демократії вважається право критики й публічність політичних актів (свобода слова, преси, зборів і т. д.).
З боку тактики демократія індуктивна, реалістична, тоді як аристократія дедуктивна, нереалістична, самочинна, схоластична.
Монархізм держався аристократизмом і теологією — і через те його кар'єра покінчена.
Часто кажуть, що в сучаснім політичнім ладу монархізм націхований демократизмом. Або ще краще: в демократизації є багато від монархізму. Не слід зловживати цією формулою, але вона показує про ті зміни, які ми переживаємо.
