Разом з ідеєю про націю формувалась і ідея про нарід. Ця ідея виникла з почуття, що тямка — нарід покриває собою розуміння про націю.
Для сучасної людини проблема революції набірає величезного значіння. Народ уважається за суверена. Революція, як твердить Масарик, є сталий стан сучасної, нової, зміненої людини. Бути революціонером — це значить мати здатності до критики всього старого, віджитого, мати здатний до цього розум, вироблений не тільки в політиці, а й на літературі й на філософії. Революція несе зміну від основ аж до вершини: через це й бувають революції, що так мало дають користи. Революція для сучасної людини в правдивому розумінні цього слова полягає в передачі народові власних його справ, щоб він сам ними керував. Конституція, парламентаризм були лише початками революції, революції, яка тільки що зачалася. Проти революціонізму повстає школа історичного права, боронячи, як старожитній абсолютизм, так і новітній цезаризм. Революції ж 1830, 1848, російська 1905–6, теперішня в Персії стверджують протилежне. В Європі й в Америці революція перебуває в перманентному стані.
Кожна людина, що мислить, має право боронитися, й боронитися з допомогою революції.
Сучасна революція не може спротивитись, щоб не відбулась революція в царині розуму й філософії.
Демократія дивиться скептично на лібералізм, бо він є пережиток старовини. Конституція, парламентаризм, економічна конкуренція, — це вже консервативні ідеї.
Революція несе також і небезпеку для правдивої демократії, а саме негативну демократію, анархію і т. д. Але це нутрішні справи демократії і належать до факторів революції.
А небезпека монархізму не обмежується моральною стороною, а простирається й на біолоґічну.
Питання: котрий режим краще проявляє себе в демократії — чи монархічна форма чи республіканська? На це має дати відповідь передовсім фактичний бік справи, а не конституційна форма. Режим англійської монархії більш демократичний, ніж французької республіки, Німеччина демократичніша, ніж Австрія.
Для демократії дуже важно встановити відношення до соціялізму, сього дня заступленого головним чином марксизмом, тоб-то по суті комунізмом. Раніше, до Маркса, всі соціялісти поширювали справу соціялізму на релігію й мораль. А Маркс, виводячи свій аморалізм і матеріялізм, хоч і позитивною дорогою, обмежується тільки економічною стороною справи. Для модерного демократа цього не досить, людина живе не одним хлібом, важно рішення справи не з одного боку економіки, а також і з боку філософії. Бути сумлінним демократом — це означає мислити по філософськи, оовідомленість черпати з історії й розуміти закони еволюції.
Тепер у всіх країнах багато говориться про занепад, принаймні про кризу парламентаризму та демократії. Реакціонери та консерватори дорікають найбільше за загальне виборче право. Крім реакціонерів багато й з представників демократії теж невдоволені з неї. Про закиди Руссо, котрий є поборником за пряму демократію вже говорилось. Невдоволені з демократії синдикалісти, як Жорж Сорель і Лягардель, соціял-демократ Міхельс, ліберальний демократ Острогорскій, не кажучи вже про анархістів, аполітичність і антиполітичність котрих знаходить численних прихильників у всіх партіях і напрямках.
