Перейти до вмісту

Сторінка:Програма большевиків КП Росії та КП України. 1920.pdf/11

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

основи старий, буржуазний, урядничий і судовий державний аппарат. Одначе, недосить високий культурний рівень широких мас, відсутність необхідних навиків в ділі управління у працьовників, котрих маси висовують на відповідальні посади, необхідність поспішного притягнення в тяжких умовах спеціялістів старої школи і відтягнення найрозвиненійшої верстви мійських робітників на воєнну працю повели до частинного відродження бюрократизму внутрі совітського ладу.

Ведучи найгострійшу боротьбу проти бюрократизму, Р. К. П. висуває для повного подолання сього лиха ось які заходи:

1) Обовязкове притягнення кожного члена совіта до виконання певної праці по управлінню державою.

2) Зміну сих праць по черзі так, аби вони по порядку обхоплювали всі галузи управління.

3) Поступовне притягнення всього робучого населення поголовно до праці по управлінню державою.

Повне і всесторонне переведення всіх цих засобів, уявляючих собою дальший крок по шляху, на котрий вступила Паризька Комуна, і стале простійшання функцій управління при піднесенню культурного рівня працюючих веде до усунення державної власти.

В области національних відносин.

9. В національнім питанню Російська Комуністична Партія кермується ось якими засадами :

§ 56 1. На перше місце ставиться політику зближення пролєтарів і напівпролєтарів ріжних національностей для спільної революційної боротьби за повалення поміщиків і буржуазії.

§ 51 2. В цілях подолання недовірря з боку робучих мас поневолених країн до пролєтаріяту держав, котрі пригноблювали сі країни, необхідне скасування всіх і всяких привилеїв якої б ні було національної ґрупи, повне рівноправство націй, признання за колоніями і нерівноправними націями права на державне відлучення.

§ 58 3. В тих же цілях, яко одну з переходових форм на шляху до повної єдности, партія виставляє федеративне обєднання держав, орґанізованих по совітському типу.

§ 59 4. В питанню про те, хто є носієм волі нації до відділення, Р. К. П. тримається історично-клясового становища, числячися з тим, на якім щаблі свого історич-