Сторінка:Пролїсок. Твори Павла Граба (1894).pdf/27

Раз пригорнути,
Раз побалакать…
 Біль дуж діймає,
 Турботу буде…
 Тебе немає,
 Тебе не буде!

 

Зівязницї.

За нарід свій нещасливий,
Повна щирої журби,
Ти ступила на правдивий
Шлях сьвятої боротьби.

Опинились ми в неволї,
Побратались взапертї;
Ти не знала краще долї,
Як лихі кохання ті.

І моливсь я нишком Богу,
В нерозважному страху,
Щоб тебе, мою небогу,
Зло не стріло на шляху!

 

До товариша.

Не скаржись на власне довідане горе,
Що в жизнї нести довелось;