Цю сторінку схвалено
І встають передо мною
Перебуті вкупі днї,
Як дорогою сумною
Ми брели по чужинї…
Помінялись ми хрестами,
Покляли ся хрест нести,
І гарячими вустами
Цїлували ті хрести.
Попрощались, розійшли ся,
Сумували в самотї…
Твої муки відбули ся,
Змовкли вустоньки сьвяті.
Мир красує… Сам собою
Я конаю у журбі:
Лину в думцї за тобою,
Вік молитимусь тобі!
В ночі.
Ніч панує непроглядна,
Тьма усе заволїка…
О, яка-ж ти безвідрадна,
Моя тюрмо, та тяжка!
І в минулому — могили,
І попереду — хрести;