ніби розглядаючись, чи немає де таємної засідки, і весь час тримались близенько Орсо та його сестри, щоб мати змогу стати їм на допомогу в разі потреби. А старий Поло Гріффо казав своїм товаришам:
«Я його розумію! я його розумію! Він не говорить про те, що хоче зробити, а сам собі робить. Це писаний батько. Еге, розказуй, що ні на кого не гнівається — ти-ж заприсягся святій Неґі[1] Браво! Я й дулі не дам за мерову шкуру. Менше, як через місяць, з неї вже не зробиш бурдюка».
З таким загоном розвідачів попереду нащадок делла Реббіа вступив у своє село й дістався старого замку капралів, своїх предків. Реббіаністи, так довго позбавлені ватажка, юрбами виходили йому назустріч, а селяни, що додержували невтралітету, всі стояли на порогах, дивлячись на цей похід. Баррічіністи сиділи по хатах і дивились крізь щілини своїх віконниць.
Містечко П'єтранері збудовано дуже химерно, як і всі корсиканські села, і щоб побачити справжню вулицю, треба завітати до Кергезу[2], збудованого де Марбефом[3]. Розкидані без ладу й найменшого плану хати займають верховину маленького узгір'я. Серед містечка росте великий дуб, а коло нього стоїть кам'яне корито, куди деревляною трубою біжить вода з сусіднього джерела. Цю громадськи корисну споруду збудовано спільними коштами делла Реббіа та Баррічіні, але дуже помилиться той, хто бачитиме в цьому ознаку колишньої
- ↑ Такої святої в календарях немає. Заприсягтися св. Неґі, це все навмисно заперечувати. Прим, автора. Певне, від negáre — заперечувати, відрікатися. Свята Неґа — щось подібне до нашого святого Нероби, святих Ледарів то-що.
- ↑ Невеличке місто на північ од Аяччо.
- ↑ Французький генерал, що керував завоюванням Корсики.
55
