згоди між обома родинами. Навпаки, це наслідок їхніх заздрощів. Колись полковник делла Реббіа послав міській раді невеличку суму грошей на побудування фонтана, а адвокат Баррічіні хутчій приніс теж таку пожертву, і цьому змаганню великодушности П'єтранері й зобов'язана своєю водою. Круг дуба й фонтана єсть порожня місцина, що зветься майданом і де збираються вечорами гулящі люди. Иноді тут гуляють у карти, а раз на рік, під час карнавалу, тут танцюють. На противних кінцях майдану стоять височенькі будинки, муровані з граніту й лупака. Це ворожі вежі делла Реббіа та Баррічіні. Будова їхня однакова, заввишки вони рівні, — видко, що суперництво обох родин триває весь час, а доля не дає комусь переваги.
Мабуть до речи буде з'ясувати, що саме треба розуміти під словом вежа. Це чотирьохкутня будівля приблизно на сорок футів заввишки, що її в иншому краю любенько назвали-б голубником. На вісім футів від ґрунту зроблено вузькі двері, і дістатися до них можна дуже крутою драбиню. Над дверима єсть вікно з чимсь ніби балконом, де в споді є отвір, як у бійниці, що дає змогу безпечно забити непроханого гостя. Між вікном і дверима видко два грубо вирізблені гербові щити. На одному був колись генуйський хрест, але тепер він геть побитий і зрозумілий тільки антикварам. На другому щиті вирізьблено герб родини, що посідає вежу. Додайте, щоб доповнити декорацію, кілька дряпаків від куль на щитах та віконних лутках — і ви зможете уявити собі середньовічний замок. Забув ще сказати, що житлові будівлі межують із вежею і часто мають з нею внутрішнє сполучення.
Вежа й будинок делла Раббіа займають північний край п'єтранерського майдану, а вежа й будинок Баррічіні — південний край. Від північної вежі до фонтана — це місце
56
