прогулянок делла Реббіа, а Баррічіні гуляють з протилежного боку. Після похорону полковникової дружини члени обох родин завсіди з'являлися тільки на тому кінці майдану, де їм належало, за такою мовчазною угодою. Щоб не звертати, Орсо хотів проїхати перед будинком мера, але сестра попередила його й запропонувала звернути у вуличку, що вела до їхнього будинку по-за майданом.
«Навіщо звертати?» сказав Орсо. «Хіба майдан не громадський?» І він пустив коня.
«Молодець!» тихенько промовила Коломба. «Батьку мій, ти будеш помщений!»
Виїхавши на майдан, Коломба помістилась між будинком Баррічіні та своїм братом і весь час пильно поглядала на вікна своїх ворогів. Вона постерегла, що їх недавно забарикадовано й пороблено аркере. Так звуться вузькі отвори на взір бійниць, улаштовані між товстими колодами, якими загороджують внутрішню частину вікна. Боячись якого нападу, роблять такі барикади, що дають змогу під захистом колод безпечно стріляти в напасників.
«Боягузи!» сказала Коломба. «Глянь, брате, вони вже починають остерігатись, вони барикадуються. Але прийдеться вийти на світло!»
Поява Орсо на південному краю майдану справила величезну сенсацію в П'єтранері й була визнана за доказ сміливости, навіть зухвальства. Для безсторонніх осіб, що зібралися ввечері круг дуба, це було темою докладного обговорення.
«Щастя його», казали, «що молоді Баррічіні ще не вернулись, бо ті гарячіші за адвоката і не дозволили-б ворогові їхати по своїй землі, не розплатившись за хвастощі!»
«Затямте, що я вам скажу, сусідо», додав дід, що був у селі за оракула. «Я дивився сьогодні на лице Коломби,
57
