контакт з такими повстанчими відділами в Лівобережній Україні ддя координації боротьби. Кермуватися скрізь інтересами Батьківщини й законами У.Н.Р.
Головний Отаман Військ У. Н. Р.
С. Петлюра.
Ставка, 15.2.22. Ч.241“.
Видко, дату з місяця лютого Головний Отаман пересунув навмисне, бо писав документ 20.8.22. р. Обидва ці документи я пізніше сфотографував.
Отже перед нами стоять альтернативи величезної ваги. — І я не вірив у загальне повстання в Україні. Кінноти назбиралося б у нас 500 — 600 шабель. Повстанча організація „пасивних“ націоналістів-самостійників має на цілому Поділлі до 5000 своїх людей. Кулеметів і крісів є на 8-10 тисяч. Гармат не маємо, та їх можна було б здобути від червоних. Виходить, що Поділля ще виконало б своє завдання, а що буде на Київщині, Херсонщині, Волині, Катеринославщині? Там все придушене, активні одиниці винищені. Щоб підняти повстанчий рух, треба було б більше інтелігентних військових сил, а начальники організацій були з малим військовим знанням і без доброго боєвого досвіду. Вони доведуть до зриву хутко, але ще хутчій розчаруються. Питання, чи всі ще, які є в організаціях, підуть на сліпо. Будуть такі, що не захочуть кидатися з мотикою на сонце. Хитрий „хахол“ придивиться, поміркує й коли побачить, що наша бере, тоді й він не скаже: „Моя хата з краю“, і не сидітиме з заложеними руками. Селянська маса не здисциплінована, не зогарнізована та ласа щось захопити, а після
