ному переходити на инчу віру, так само як забороняють християнину переходити в нехристиянску віру. Хто відверне православного від єго церкви, той мусить, по російскому закону, бути покараний висилкою в Сібір, а відвернені від православія, хоч властиво ніби то й не караються, але мусять бути віддані православному церковному начальству „для увѣщанія“, для намови, щоби вернулися до православія. Таких людей православне церковне начальство звичайно держить в монастирях, як у вязницях, і може держати йіх до смерти.
Коли церковне православне начальство стало жалуватись на украінских баптистів, то свіцкому урядови прийшлось стосувати до них такі закони, тим часом коли освічені люде, навіть багато вищих державних достойників вже вважали такі закони за недоладні. Через те свіцке начальство в Росіі спершу не дуже то поспішалось карати украінских баптистів, а суди, як ми бачили, навіть увільняли йіх і коли карали, то хиба тоді, коли підсудним можна було закинути публичну зневагу якоі православноі святощі, напр. ікон. Окрім того, уряд потребував мати списи новонарождених, щоби ніхто не уникав вояцкоі служби, то уряд було дійшов до того, що роздав по баптистским товариствам „старшим братчикам“ і другим, показаним баптистами особам, книги, щоби записувати новорождених від слюбів між баптистами. Так виходило, що уряд немов признав за-
