конними товариства і украінских баптистів, як і німецких. І дійсно, коло 1880 р. було затихли утиски урядові протів украінских баптистів і вони стали жити досить вільно.
Отже попи православні, а надто архиєреі підбивали уряд протів баптистів, намовляючи уряд, щоби він карав йіх без суду, бо суди в сій справі, як ми бачили, були для попів православних непевні. Остатними роками уряд царский послухав архиєреів і почав нагнітати на украінских баптистів і карати йіх без суду, запираючи йіх у вязниці, висилаючи йіх в далекі краі, в Сібір і т. и. Тепер говорять про те, щоби видати нові, дуже строгі закони протів украінских баптистів.
Тількож утиски не спиняють зросту баптистів серед православних Украінців і Москалів, а, можна сказати, противно, більше сприяють єму, звертаючи увагу громадску на нову віру. Львівска часопись „Правда“ напечатала в сім році (місяць Цвітень) числа про зріст баптистів у кієвскій губерніі, по рахункам самоі архиєрейскоі консисторіі. Виходить, що до року 1874 було в тій губерніі баптистів тілько 250 душ. В 1876 р., коли багато учителів баптистів були арештовані, число баптистів у тій губерніі вже виросло до 706, в 1881 р. вже йіх було 1394, в 1884 р., коли уряд почав знов і дужче переслідувати украінских баптистів, число йіх вже виросло до 2006, а в 1889 р. під-
