Сторінка:Про бідность. Розмова перва. Коштом і заходом В. Кістки (1875).djvu/13

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
9

то б то ii виорати, зралити, поскородити, засіяти, забороновати, скосити хліб, звязати єго, звести да змолотити, треба так само рахувати не менш як на 20 карбованців, бо як би він наймав людей за гроші, то мусив би заплатити стільки. Таким робом він на кожний карбованець має другий карбованець доходу; за кожний день нашоі праці він має на таку вартість хліба, чи грошей за хліб, що міг би за ті гроші наняти чоловіка на два дни.“

„Як я вже вам казав, ми маєм після „волі“ свого грунту 300 десятин. Toi землі, як коло неі не трудись, що року не стає на самі податки, таке у нас велике здирство. Найбіднійший хозяін платить не менш як 20 чи 30 карбованців у рік тих різних поземельних, подушних, волосних, земських і чорт батька єго знає яких ще податків.“

„Знов усі ми у купі берем в жида 200 — 300 десятин що року і з них мусим доплатити решту податків і прожити самі з жінками да з дітьми. Як ви добре бачите, нам не достає хліба, бо інакше мені б на старости літ не приходилось би ставати на зиму робітником на фабриці.“

„Та ще стрівайте! За тих 200 чи 300 десятин ми мусимо жидови зробити усю працю на єго 300