Сторінка:Про бідность. Розмова перва. Коштом і заходом В. Кістки (1875).djvu/14

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
10

десятинах. Так як бачите, ми працюєм у три крати стілько, скілько треба б нам було, щоб прожити, як би не було того здирства, та як би ми мали більше поля. Один раз ми робим на податки, другий раз на жида і тілько третий раз на себе; а чоловік не скотина, та і та змориться і повинна мати відпочинок; а ми ніколи не маємо; робим цілісінький рік і все не вилазим із бідности. Як би не те здирство, то ми може як небудь, хоч бідно, обійшлись би своім грунтом і не брали б в жида; то він не мав би і робітників і мусів би сидіти та дивитись на неорану землю, та мабуть не уміючи уэятись до роботи він вмер би з голоду, або ів би полёву цибулю, що росте на цілині.“

„А так як тепер діється, то ми у жида у неволі мало не так само як колись були у пана за панщини.“ І старий дід гірко здихнув і махнув рукою.

„А знаєте добрі люде, через що то так діється, почав говорити Михайло. Здирство багато винно у нашій бідности, та не через само здирство ми бідні. Найбільшу вагу має те, що чоловікови за єго роботу ніколи не платять стілько, скілько він виробить своєю працею. Як добре порахувати, то хліб, або цукор,