Сторінка:Про бідность. Розмова перва. Коштом і заходом В. Кістки (1875).djvu/8

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
4

опустив очі до землі і мовчки з рідка простягав ложку до казана.

На проти діда сидів ще дуже молодий парубок з лицем розумним та гарним, з великими блискучими чорними очима. Звали єго Михайло Круть. Він оце недавно тілько проявився на фабриці, і ось яким случаєм: Був він син таки простого, зовсім бідного мужика (з Херсоньскоі губерніі), тілько батько єго був вже трохи письменний і послав свого сина у город до гімназіі, де єго приняли у науку. Учивсь він там років з чотири, а у після пішов за сільского учителя у те село, з котрого був старий дід. Дуже сподобався він там усім людем, а діти в школі так полюбили єго, що учились від него в десять раз більше, ніж перш у дяка, котрий раз у раз приходив в школу пъяний, бив дітей кулаками по голові, і скуб іх за уха та за волося.

Тілько не довго пришлось Михайлови бути учителем. Дяк із зависти набрехав щось на него попови. Піп і сам не дуже любив Михайла за те, що той не кланявся єму дуже низько і як коли, то сміявся з него між людьми за попове пъянство і доказував людем, що по правді піп не має права драти