6. Щодо Січового Стрілецтва, то мій погляд на нього такий: воно має заслуги; робило великі помилки, але в добрій вірі. Найбільшою помилкою Січового Стрілецтва було те, що воно не поспішило на ратунок Львова, який у листопаді 1918 р. був в українських руках, хоч могло се зробити. Перед тою страшною помилкою перестерігав я Стрілецьку Раду старшин у Білій Церкві — надармо. Стрілецькі офіцири з виїмком Романа Сушка і, здається, пок. Загаєвича уважали свою орієнтацію більш політичною, ніж була та, яку я привіз. Не кажу, що хтонебудь зі стрілецьких старшин у злій вірі виступав. Але не треба питати по фарисейськи: „Чому С. С. неполітики мали бути мудрійші від політичних діячів зпоміж Галичан?“ Бо зовсім не треба було, щоб вони були „мудрійші“. Вистарчилоб, якби були таксамо розсудні, як ті, що їм радили йти на Львів. Роля стрілецтва в будуччині можлива. Але тільки до часу, поки відносини будуть неупорядковані. З упорядкованнєм відносин армія мусить бути одна; що инше окремі назви-гасла, як нпр. Зелізна Дивізія, а що инше окремі формації війська. Як розум політика пізнається головно по тім, чи він знає, коли усунутися, таксамо пізнається розум кождого діяча, що представляв якусь ґрупу, все одно — цивільну чи військову.
7. На підставі чого говорить маска, що „диктаторська преса“ судить „Молоду Галичину“ на основі голосів польської преси, — не знаю. Бо „Молодої Галичини“ ми ще взагалі не судили. Але зробимо се тоді, колиб зпід тої молодої фірми показали отверто свої облича старі дурні й амбітники. Щодо однаковости арґументів преси польської, комуністичної й диктаторської, яка так дивує маску, то конкретно не можна відповісти на се, бо маска конкретного нічого не сказала. А в засаді — однаковість арґументів кождої преси мусить проявитися нпр. супроти очевидної глупоти.
Тут одначе впадає в очі, як маска валить і підрізує Галицький Уряд разом з польською і більшевицькою
