завчора займається „політикою“, лишаю до осуду суспільности й тій молоді, яку п. Л. непотрібно бере в оборону, а для якої я багато працював. Список провокаторів, присланий з краю, одержав я в офіціяльній дорозі від Військової Канцелярії Диктатора. Коли прийде час, буде він оповіщений. Се дійсно нечувана річ, щоби хтось лайкою вимушував від Уряду оповіщеннє чогось тоді, коли йому хочеться — по польській засаді: Rząd jest na to, aby nim rządzić. Але я ні лайкою, ні нічим нашим стероризуватися не дам — навіть якби виступили проти мене люде, які по словам поета стоять „in der Blüte der Gemeinheit.“
Ніякого листа до Національної Ради у Львові про п. Лисяка як платного польського аґента я не тільки не писав, але й не знаю абсолютно нічого про такий лист до когонебудь і від когонебудь. Супроти таких огидних закидів, які п. Лисяк публично підніс без доказу — уважаю його людиною політично й особисто нечесною. Хто писав до Національної Ради про п. Лисяка як платного польського аґента, се чейже можна видобути. Я зі свого боку прошу отсим всіх членів Національної Ради, щоб помогли п. Л. викрити ту людину й дозволяю оповістити кождий мій лист без виїмку. Супроти того ставати з п. Лисяком на суд я особисто уважаю злишним. Стану хіба як урядовець тоді, якби Уряд, якому я предложив сю справу, уважав се вказаним. Обороняючи опінію Уряду і справи, не допускай я п. Л. туди, де він хотів долізти, обороняючи касу Уряду перед його претенсіями — викликав я сліпу ненависть того пана. Тут ціла таємниця, чи в політиці? Лишаю розвязку сеї „загадки“ кождому читачеви з окрема як премію за читаннє полєміки. П. Л. брамбарсує судом уже не перший раз супроти мене. То мене посилає туди, то грозить, що сам піде проти мене, бодай іменем швагра, як не своїм. Було се так:
Шваґер п. Л. п. В. Р. „ізза надужить, поповнених на шкоду публичного добра“, виключений був з ради-
