кальної ґрупи і ще передтим усунений з посади Диктатором на мій внесок. Після оповіщення заяви рад. ґрупи про виключеннє його зажадав п. Лисяк спростування від д-ра Я. Подляшецького, котрий разом з тов. Ю. Демчиною підписав ту заяву, інакше — грозив йому й мені судовим позвом іменем шваґра. Та до сеї пори позву не вніс, хоч др. П. не спростував заяви про надужиття н. В. Р. на шкоду публичного добра. Доказ: „Укр. Пр.“ ч. 31. з 6. серпня і свідок др. Я. Подляшецький.
З ненависти до мене п. Л. грозив мені навіть тим, що рішучо перед судом устоятися не могло, бо я тільки сповняв свій обовязок як урядовець, таксамо як тоді, коли другий шваґер п. Л. Іван „Іванович“ Рудницький вніс оферту до Уряду Преси через усуненого потому брата в справі закупна видань Уряду для комерційної ціли. Я тоді визначив комісію для оцінки видань і оферти, виключаючи з комісії виразно п. Лисяка, щоб не було поговору, що оцінює шваґер шваґрови. Доказ: Акти Уряду і члени комісії як свідки. Се моглоб робити вражіннє, що я докучаю другому, але я тільки сповняв обовязок. П. Л. кричить, що він, „був в опозиції до Уряду“ на територяльній ґрупі В. У. Н. Р. Брехня! Коли я, хоч близький Урядови, виступив з ріжними домаганнями змін, — тоді п. Л. виголосив таку промову, що я запитав його при всіх: „То Ви не маєте ніякого бажання до Уряду?!“ — Мовчанка. Доказ: Протокол територяльної ґрупи і б. члени її, що живуть у Відні.
П. Л. „опонував“ — але поза плечі Уряду, у приватних розмовах, а не там, де треба було!
Сумніваюся, чи яканебудь шануюча себе ґрупа людей дала п. Л. „дорученнє“ таким способом нападати на Уряд. „Соборницька ідея“ тут рішучо ні причім! Чим більше у нас буде таких „соборників“ як п. Л., тим скорше розібють усе. Адже денікінства в галицькій пресі було лише тілько, що змістив його п. Лисяк! Галицького безоглядного сепаратизму також мало більше. Та людина вигукувала, що на Збручі му-
