Отъ, безумный въ свое̂мъ сердцѣ
Сказавъ: «нема Бога!»
Такъ змерзѣли, споганѣли
Одъ нечестя злого;
Нема дѣ́ющого благо,
Нема ни̂ одного. —
Придивився Господь зъ неба
На сыны людьські̂и̂,
Щобъ узрѣти проме̂жъ и̂ми:
Чи е́ ще такі̂и̂,
А щобъ Бога розумѣли
И знайти хотѣли?
Всѣ змерзѣли, всѣ звратились
Изъ пути̂ право́го;
Нема дѣ́ющого благо,
Нема ни̂ одного. —
Чи вже-жъ тыи̂ нечестивци̂,
Що въ грѣхахъ втопають,
Що ѣдять якъ хлѣбъ народъ мо̂й,
Бога не благають,
Чи й повѣкъ не схаменуться
Тыи̂ злыи̂ люди?
Тамъ одъ страху затрясуться,
Де й страху не буде;
