Сторінка:Півень О. Веселымъ людямъ на втиху! (1906).djvu/106

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 115 —

закамы показався шынокъ, схылывшысь дуже въ одну сторону, наче баба на дорози зъ веселыхъ хрестынъ. Въ ти поры шынкы булы не таки, якъ теперъ. Доброму чоловикови не то, щобъ розвернутьця, та ударыть горлыци або гопака, а и прылягты нигде було, якъ заберетьця въ голову хмиль и ногы почнуть пысать покой-онъ-по. Двиръ бувъ увесь уставленый чумацькымы возамы; пидъ повиткамы, у синяхъ, въ ясляхъ хто згорнувшысь, хто розкыдавшысь, хроплы уси, якъ коты. Одынъ шынкарь, сыдячы передъ каганцемъ, одмичавъ на палычци на карбижъ, скильке квартъ, и восьмухъ высушылы чумацьки головы. Дидъ, потребувавшы треть видра на трьохъ, пишовъ съ товарышамы въ сарай. Уси трое ляглы рядомъ. Не успивъ дидъ и разу повернутьця, колы бачыть, обыдва його прыятели уже сплять мертвымъ сномъ. Дидъ розбудывъ прыставшого до йихъ третього козака и нагадавъ йому, що треба берегты запорожця. Той уставъ, протеръ соби очи и упьять заснувъ. Ничого робыть, прыйшлось дидови одному караулыть. Щобъ розигнать якъ небудь сонъ, дидъ уставъ, обдывывся уси возы, що стоялы у двори, навідався до коней, закурывъ люльку, прыйшовъ на задъ и сивъ упьять коло своихъ. Тихо було такъ, що якъ-бы муха пролетила, такъ и ту було-бъ чуть. Колы ось здаетьця дидови, що изъ-за блыжнього воза що-сь таке сире показуе рогы.... Тутъ очи його началы злыпатьця, такъ що треба