Жылы у одній станыци чоловикъ та жинка и нажылы воны соби багато усякого добра въ хазяйстви, бо занималысь хлиборобствомъ и плодылы багато скотыны и овець, та тильке черезъ те йимъ була бида, що у йихъ бувъ тильке одынъ сынъ та и той уродывся не такый, якъ у добрыхъ людей, бо хочъ и здоровый винъ вырисъ, та мало, якъ кажуть, ума вынисъ. Велыке горе та бида була батькови й матери, черезъ того сына Ивана, бо що-бъ воны його не заставылы, куда-бъ не послалы, усе винъ переплутае и наробыть такои шкоды, що людямъ смихъ, а батькови й матери — стыдъ и соромъ. Черезъ таку велыку дуристь уси сусиды прозвалы його дурнымъ Иваномъ. Пойихавъ разъ дидъ у поле орать и Ивана съ собою узявъ; отъ, якъ уже добре поробылысь и захотилось йисты, заходывсь бувъ дидъ кашу варыть, колы роздывывсь ажъ воны таганкивъ изъ дому не взялы. Отъ дидъ и пославъ Ивана за таганкамы додому. А иты було недалечко, бо воны пахалы блызько коло станыци. Пишовъ Иванъ, та щобъ не
Сторінка:Півень О. Веселымъ людямъ на втиху! (1906).djvu/11
Зовнішній вигляд