удвохъ, якъ дурни, тильке черезъ те погано, то у жинкы одніи ногы нема, ну, та то дарма! Якъ пойихалы мы винчатьця санкамы въ Спасивку помижъ копыцямы: санкы якъ забижять, колеса якъ поспадають, а молода такъ и покотылась ракомъ у снигъ! якъ подувъ витеръ, такъ и закотывъ плахиття у молодои ажъ на спыну, а я якъ глянувъ, такъ мени зробылось ажъ соромно, а кони, не бачывшы зроду такого страховыща, якъ понесуть! Такъ мы ажъ тры дни по степу йиздылы, та насылу на четвертый до церквы добралысь та й повинчалысь! Теперъ соби удвохъ жывемо та хлибъ жуемо, та й ставъ я козакъ хочъ куды молодецъ! Ну, та й жинка мени попалась, чесна та красыва, не така, якъ у Максима, — тильке мисяць у мене прожыла, та заразъ двохъ сынивъ мени прывела! Давъ мени тесть у прыдане: куль соломы, михъ половы, чужый байракъ, семеро собакъ и того вола, що дома нема! А скильке того посуду досталось та усякои небыли, такъ и щоту не дамо! Симъ бытыхъ горшкивъ, пьять рваныхъ мишкивъ, восимъ мысокъ, десять ложокъ, та вси чысто поламани! Та подарувалы мени на свайби кобылу, та таку добру, що якъ скажешъ — но, такъ и йиде, а якъ — тпру, такъ заразъ и стане; та одъ станыци до станыци дорогу знае, та до кажного двору та все й повертае. А якъ положыть на дрогы зъ десятокъ мишкивъ порожнихъ, та нажучыть добре батогомъ,
