горилкы зъ дорогы, а тоди уже скажу, про що у насъ зъ кумомъ балачка иде.
Такъ прывитавъ цыгана Коровьякъ и заразъ посадывъ його до стола рядомъ зъ Буглакомъ и налывъ йому добру чарку горилкы.
— Ну, посылай-же вамъ Боже усякого добра!
— Спасыби! Кушайте-жъ на здоровья! Та закусить саломъ та пырижкамы.
Цыганъ перекынувъ швыденько чарку у ротъ и заразъ допався до сала та до пырижкивъ, бо якъ выдно бувъ голодный. Писля того уси выпылы умисти ище чарокъ по дви горилкы, а тоди Буглакъ розказавъ цыганови, що Коровьякъ хоче женытьця и просыть його у сваты.
— Оце добре вы надумалы, Голыстратъ Семеновычъ! Давно уже вамъ пора соби пары шукать! А то пославъ вамъ Богъ хазяйство добре, а хазяйкы до його не ма и совиту доброго у хазяйькому дили ни съ кымъ зробыть. Нащо уже мы, цыганы: йиздымо по билому свиту и хазяйства ніякого не маемо, тильке й добра, що шатро та повозка, а и то у кажного цыгана йе своя жинка, щобъ веселише жыть на Божому свити… А вамъ, Голыстратъ Семеновычъ, безъ хазяйкы ніякъ не лычыть!.. Кажна пташка, кажна звирына соби пары шукае, ще й дитокъ кохае, а выжъ такы чоловикъ!..